Історія справи

Постанова ВССУ від 21.01.2026 року у справі №201/8835/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Київ

справа № 201/8835/24

провадження № 61-12678св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Калараша А. А.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Орган опіки та піклування Центральної районної адміністрації Дніпровської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 09 вересня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.

2. Позов мотивовано тим, що позивач познайомився з відповідачем на початку 2008 року та між ними зав`язались короткочасні відносини. Вони деякий час зустрічалися, разом ночували у орендованій квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1

у відповідача народився син ОСОБА_4 , під час народження якого позивач перебував у іншому місті. Після повернення позивача відповідач повідомила, що народила сина, показала позивачу дитину та пояснила, що він є батьком, оскільки вона вирахувала, що з моменту їх зустрічей, після того як вони розійшлися, вона дізналась, що вагітна, минуло саме дев`ять місяців, після чого народилася дитина. Оскільки позивач мав сильні почуття до відповідача, він прийняв дитину, не оспорював своє батьківство. Під час сварки з відповідачем остання повідомила, що дитина не позивача.

3. Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд: виключити з актового запису № 14 від 19 січня 2010 року про народження ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган державної реєстрації актів цивільного стану,

що склав актовий запис: Кіровський відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, відомості про батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця

м. Дніпропетровська, громадянина України.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

4. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 08 жовтня

2024 року позов задовольнив. Виключив з актового запису № 14 від 19 січня

2010 року про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис: Кіровський відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, відомості про батька дитини ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України.

5. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не заперечується факт відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, водночас відповідач не наполягала на проведенні експертизи.

6. Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 вересня 2025 року апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Центральної районної адміністрації Дніпровської міської ради, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , задовольнив частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

7. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог та не залучено до участі у справі співвідповідачем орган опіки та піклування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

8. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє

представник - адвокат Бочкарь Р. В., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня

2024 року.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Належним відповідачем у цій справі є саме ОСОБА_2 , оскільки у цьому судовому процесі вона виконує роль самостійного суб`єкта матеріального правовідношення, за рахунок якого можна задовольнити позовні вимоги та захистити інтерес позивача, а не як законний представник дитини. Орган опіки та піклування не може бути залучений до участі у справі відповідачем, адже тільки матір може підтвердити чи спростувати факт батьківства

ОСОБА_1 стосовно дитини. Факт позбавлення матері дитини батьківських прав не позбавляє її біологічної приналежності до дитини. ОСОБА_2 , будучи повідомленою про розгляд справи, заперечень з приводу позову не надала та не довела належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком знав, що не є батьком дитини, або не встановленими обставинами не міг про це не знати. Крім того, апеляційна скарга Органу опіки та піклування Центральної районної адміністрації Дніпровської міської ради не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 356 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

10. Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу протягом встановленого судом строку.

Провадження у суді касаційної інстанції

11. Верховний Суд ухвалою від 12 листопада 2025 року поновив

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

12. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року

у справі № 332/1618/22, від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц,

від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21, від 20 березня 2019 року

у справі № 127/25686/17, від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц,

від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17, від 05 лютого 2021 року

у справі № 615/483/20.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

13. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 19 січня 2010 року вчинено актовий запис № 14 про народження

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).

14. Відповідно до інформації Центрального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 05 липня 2018 року №1938/14.5-29 відомості про батька дитини ОСОБА_5 внесено до актового запису про народження відповідно до частини першої статті 135 СК України.

15. Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15 жовтня 2022 року змінені підстави внесення відомостей про батька ОСОБА_1 з частини першої статті 135 СК України

на статтю 126 СК України.

16. Кіровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням

від 10 листопада 2022 року у справі № 203/341/22 позбавив ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 . Вказане судове рішення не оскаржувалося сторонами та набрало законної сили (а. с. 89-92).

17. За інформацією начальника управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради дитина ОСОБА_5 з червня 2018 року до грудня 2022 року перебував на обліку в управлінні-службі у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, як такий, що опинився у складних життєвих обставинах з підстав «проживання у сім?ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, а саме: коли вони без поважних причин не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає або може вплинути на її фізичний розвиток, не створюють умов отримання нею освіти».

18. ОСОБА_5 з 22 лютого 2023 року до теперішнього часу перебуває в Комунальному закладі соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради» на повному державному утриманні.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

19. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

20. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому

статтями 122 та 125 цього Кодексу.

21. Положеннями статей 125 126 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

22. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 ЦПК України).

23. Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

24. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

25. Згідно з статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

26. Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства, особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації,

що він не є біологічним батьком дитини.

27. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

(частина перша статті 76 ЦПК України).

28. У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,

не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

29. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням норм ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Підставою для виключення із актового запису про народження дитини відомостей про батька є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Підставою для категоричного висновку для вирішення вказаного спору в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

30. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

31. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

32. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята та шоста статті 81 ЦПК України).

33. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

34. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

35. Верховний Суд зауважує, що саме сторона, яка оспорює батьківство, має юридичний обов`язок долучити всі необхідні докази на підтвердження викладених нею обставин, оскільки тягар доказування, який не може ґрунтуватися на припущеннях, лежить саме на цій особі.

36. У цій справі позивач мав надати докази, на підтвердження того, що він не є батьком дитини, а також того, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

37. Встановивши належним чином обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин правильно норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів для доведення обставин, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

38. Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у перелічених заявником постановах Верховного Суду, колегією суддів відхиляються, оскільки висновки у цих справах і у справі,

що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини,

що формують зміст спірних правовідносин, є різними: у зазначених заявником справах суди виходили з конкретних обставин та фактично доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

39. Суд також відхиляє посилання заявника на те, що апеляційна скарга

Органу опіки та піклування Центральної районної адміністрації Дніпровської міської ради не відповідає вимогам щодо її форми та змісту, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

40. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з установленими судами обставинами справи і оцінкою доказів, надання їм власної суб`єктивної оцінки та тлумачення, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та власного тлумачення норм матеріального та процесуального права не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення.

41. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

44. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

45. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив оскаржуване судове рішення без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.

46. Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 а залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. М. Ситнік